заєць

***

Сьогодні зранку вийшла на подвір’я і потрапила на галявину з перелітними квітами)
Насправді то були метелики, я ще в житті не бачила стільки метеликів одночасно, як біля вулика з бджолами, тільки не з бджолами, а з метеликами.
Мабуть у них зліт був, якісь важливі комашині питання вирішували, не інакше.
Фото масштабу події не передають, бо мої "перелітні квіти" були надто перелітні, але як змогла:


Collapse )

заєць

***

В мене вже починаючи з новорічної ночі враження, що я десь у викривленій реальності опинилася, причому чим далі, тим сильніше вона викривляється.
Щось на зразок особистої "Книги огенных страниц"
А тут ще й риб замальовують, я рідко роблю перепости, особливо з фб, але це якось настільки негативно-символічно,  що не можу промовчати.
“На фасаді зоомагазину були милі й прекрасні рибки. Біля них фоткались, вони тішили око мешканців. Але якась “істота” написала скаргу, і рибок замалювали."
http://lviv1256.com/news/u-l-vovi-zafarbuvaly-iaskravyy-fasad-zoomahazynu-cherez-skarzhnyka/?fbclid=IwAR3KS-jGX3ExXqsEpadCIDRDsZNJBXm9QkNskHmJnMO0aQGftzL82Ij9D04

Хто-небудь знає як звідси прокинусь, а? дуже треба
заєць

***

Я як істиний "повільний газ" досить довго намагалася вкласти у своїй голові те, що відбувається зараз навколо і маю сказати наступне: таке відчуття, що люди, котрі в 2014 "розчакловували землю" заявляють, що ніякої магії не існує, так казочки для діточок, а вони як дорослі люди можуть над цим лише поблажливо посміятись. Прикро.
Один відомий відеоблогер прокоментував ситуацію як "заглянули у безодню". А по моєму ми не просто в безодню заглянули, ми спостерігаємо як оточуючі (здавалось розумні і адекватні) люди радісно стрибають туди, розмахуючи руками, і намагаються ще й сусіда з собою потягти. І фіг з ним, що там на дні гостре каміння, зате летіти весело, хоч поржемо.
заєць

(no subject)

якби у мене було хоча б одне запасне життя
щоб безстрашно прожити його до дна, зносити усе, до клаптиків, до дрантя
не лежати по тридцять літ на печі, не сидіти на ґанку, обростаючи мохом з півночі,
не ховатись в барліг на зиму
я могла би збирати трави, розливати ранок у філіжанки
могла б бути мімом, плести із мовчання сіті й ловити у них дива
могла би стати печальним клоуном або ілюзіоністом,
витягувати слова з рукава, жонглювати змістом банальних фраз,
подавати їх вуличним жебракам, виривати з м’ясом із серця.
або могла би стати божевільним мандрівником у часі,
передавати привіти з позаминулої п’ятниці, розпихати по кишенях завтрашні хвилини й секунди,
носити у скриньці помах крила метелика, заговорювати вітри, стискати ураган у жмені
якби життя було таке справжнє, тонке й прозоре як дзвін кришталевих келихів
я б зробилася шукачем паперових скарбів,
розвішувала б їх по стінах, клеїла у блокноти, малювала в альбомах
я б завчила, що найнепримітніше, не потрібне нікому й нічого не варте, насправді і є безцінне
я б завчила це назубок, напам’ять, щоб одного разу, коли від життя залишиться лише втома
в останній момент пригадати, не зрозуміти навіть, лиш усвідомити,
і хоч тінь тої згадки вхопити за хвіст і вві сні принести додому
заєць

***

Бачила сьогодні загублену шкарпетку, куртку і рукавичку. Окремо, все в різних місцях, такий оригінальний пазл.  Цікаво яку деталь покажуть наступною?

***
Зустрічала посеред напіврозталого льоду впереміж з калюжами і брудним снігом несподіваний шматочок торішнього літа. Ходила привітатися.
Запланувала влаштувати собі шматочок цьогорічної домашньої весни)

***
Бачила зграйку опалих зірок, наполовину втоптаних в снігову кашу. Метафоричне вийшло видовище.

***
Бачила як заєць перетворюється на антропоморфну істоту. Одного цілого зайця вистачило на одну людську голову, до того ж перевернуту догори дриґом)