девушка

Верхній пост. Хто я така і куди ви потрапили?

Власне хто я є на даний момент я не в змозі відповісти навіть собі, не те що незнайомому читачу пояснити, тому далі будуть просто факти про мене:
мама двох донечок, на життя заробляю дизайном поліграфії,
для душі трохи малюю дудлики, трохи шию іграшки, трохи фотографую, трохи пишу вірші,
люблю каву, котиків і осіннє листя, люблю слухати дощ і сидіти на підвіконнях, прогулянки старим містом, кухонні розмови до ранку,
люблю хороші вірші і хорошу прозу, сучасних авторів більше ніж класику, люблю запах типографської фарби, листівки з поштовими штампами і красиві блокноти,
старовинні двері, вікна і ключі, і взагалі речі з історією люблю. люблю живопис, музику, поезію, а також художників, музикантів і поетів)

В цьому журналі вчуся приязніше дивитися на світ, вірити в дива і по можливості творити їх сама для себе)
Однодумцям і бажаючим поспілкуватись завжди рада, задавати питання і знайомитись можна під цим постом.
Всім добра, казки поруч і щирої віри в чудеса!
заєць

***

За мотивами моєї улюбленої книги, котра якраз нещодавно приїхала до мене вже українською і зараз чекає доки я наважуся знову туди запірнути, бо читати таке уривками я не вмію, тільки запоєм. Назву навмисно не пишу, цікаво чи комусь відгукнеться)

всі ми тут безпритульні загублені діти
передчасно втрачені власним домом
необачно відмічені непомітними сторонньому оку
позаземними висипами на напівпрозорій шкірі
всі ми тут жалюгідні, налякані і беззубі скажені звірі
хижаки без зграї, птахи без простору, безпорадні друзки в стрімких потоках
всі ми тут безголосі глибоководні риби,
викинуті на берег, застряглі між колами, що й досі розходяться по воді
хранителі змарнованих шансів, покинутих гнізд і потаємних ходів
колекціонери безглуздих скарбів і безцінного мотлоху,
всього того, що сьогодні принесла річка
тож вигадуй сама собі власну магію, вплітай в свої сіті танцюючих чоловічків
бо немає нічого гіршого за безнадію й відчай
кому іще це знати як не тобі,
як не нам усім, хто бреде цілу вічність у цій беззмістовній юрбі
передбачувано з хибною швидкістю й не у потрібний бік
кому іще як не нам помічати прикмети й знаки
в мимовільному танці поглядів, в мереживі тріщинок на стіні
пообіцяй що іноді прилітатимеш білою чайкою або хоча б снитимешся мені
бо той у кого їдять з руки вогнища і безпритульні собаки
просто не може зникати безслідно в жодному із світів
на наступному колі (котромусь з них) все складеться правильно
так як кожен із нас хотів
а доки чекаєш, пряди свою казку з уламків пам’яті, із лискучих гудзиків і кольорових дротів,
із ув’язнених у відлуннях блукаючих звуків флейти,
з довгих тіней у синіх сутінках,
з напівстертих написів на поруччях хитких мостів на той бік де немає берегу,
де під ногами замість землі туман,
якщо стане хоробрості, спробуй дістатись туди сама,
якщо стане везіння спробуй не збитись з дороги, не щезнути в мороці, не розтанути в небутті
і коли нас врешті настигне найдовша ніч
і на плечі ляже важка свинцева зима
дай нам сигнал крізь цю безпорадну імлу, крізь цю розхристану заметіль
дай нам надію, що всі ми тут не дарма
заєць

ГОЛОСИ

Не потрібні промови, школярська бездумна покора,
хай лишаються теплими дні, а слова – запальними.

Визнавай своїх мертвих,
впускай своїх мертвих у коло,
мирися із ними.

“Я ненавиджу всі плачі і усю офіційну муть. Було це чи не було – та сто літ тому.. а чи сімдесят? чи за як там його.. Хрущова? І не тільки у нас таке відбувалось, що ви… Краще скажіть…погода стоїть собача. Можна піти і усього цього не бачити?”
“Майкл у Торонто в ансамблі пісні і танцю.
Ми не хотіли, діду, та якось сталося.
Ми ваші квіти, бабо, ще кращі вишили..
вижили”.
Визнавай своїх мертвих – їх гордість, надію і відчай,
зустрічаються смерть із життям, і так дивляться жадібно,
хай їх бачать живі, хай свічки їм принаймні засвічують,
із любов’ю – без жалості.
“Нічого не викидаю, потворна звичка, – сміється нервово, – ніяк я її не вичавлю. Позаторішній пліснявіє і вчорашній. Будь ласка, а можна про це не думати…це так страшно. Як бабця покійна… уміла прикольно..лиштвою. Ідіть собі, я не хочу про це – залиште мене!”
“Нашій землі не вперше вкриватись вирвами.
Ігор поранений був, помирав – та вибрався.
Кульгає трохи, женився, відкрив кав’ярню.
Він не помер, і я не…”

Тільки хмаркою білою лине у темряву видих.
У очах відбивається полум’я біле – і небо.
Ми, приймаючи мертвих, стаємо насправді живими,
за них, і за себе.

(c) Юлія Баткіліна

У пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирало 24 людини, щогодини – 1440, щодоби – 34 560, загалом загинули 4,5 мільйона українців.
заєць

***

В книгарні  Є  акція - купуєш дві книги, третя в подарунок. Якраз мала дві книги в "списку" бажань, тож пішла вибирати третю. І вибрала ще дві)  От сиджу тепер думаю, залишити одну на "іншим разом" чи обирати ще дві? )))
заєць

***

Сьогодні день гідності та свободи.
Сьогодні на сторінці преЗедента запостили опитування: "Як ви ставитесь зараз до Євромайдану?"
На мій погляд сьогодні, там це виглядає як знущання, тому відповідати там я звісно не буду. Я напишу тут, у себе як я ставлюся до Революції Гідності.
Мене там не було (нажаль, як мені зараз видається, але ніколи не можна бути впевненим у тому чого не було). Та незважаючи на те, що мене там не було, ті події зробили мене іншою.
Отже моє ставлення до Майдану 2014: я йому вдячна. Дякую всім, хто там був і всім причетим. Дякую за досвід безцінного відчуття по-справжньому живих людей навколо. Дякую за пробуджену від дурного сну землю.
Нехай все буде не дарма.







заєць

Історія України в п’ятихвилинному кліпі

Оце я розумію лагідна українізація.
Гарна ідея і виконання не підвело, дивитись було цікаво. Залишу тут, щоб не згубилось.
Непоганий спосіб до речі зацікавити дітей почитати щось на тему (а потім підсунути "Історію від Діда Свирида" в ідеалі)
заєць

***

дівчина з довгим рудим волоссям
заварює каву (особистий космос в горнятку) кольору стиглої бездонної ночі -
сьогодні вона зустріла на вулицях міста осінь.
щороку вона зустрічає на вулицях міста осінь, ловить її студений пронизливий погляд і за мить вже спішно відводить очі.
щоразу вона заходить до хати, ховається в свою незриму затишну черепашку і варить каву.
і щоразу на серці якось бентежно й щемно - хтозна звідки завжди приходить той щем.
вона загортається в ковдру, звично вмощується на зачовганому підвіконні з видом на сонний сад і пожовклі трави,
відчиняє вікно, ловить чашкою перші важкі краплини і п’є каву з дощем.
вона вслухається в стукіт крапель і в шелест вітру, вглядається в неквапливі осінні сни,
вростає в гіллясті сухі обійми, змішується з димом осінніх вогнищ, сплітається з жагуче-багряним диким плющем,
відчуває шкірою як навколо згущається пізній вечір,  передчуває сповнену темряви ніч попереду, безкінечно довгу ніч до весни.
вона відчиняє двері, запрошує дощ до кімнати, пригощає його кавою
і п’є каву з дощем.
і великий, турботливий світ пошепки розповідає їм казку на ніч, дбайливо підтикає ковдру і навшпиньки виходить.
замикає двері власним ключем.
заєць

Про поиск дела жизни

Цитата из поста hloflo и мой ответ на вопросы.
"Единственное женское предназначение - плести небылицы. Творить то, чего не было раньше, соединяя нити и потоки (слов, нот, родов, ходов и выходов, отношений, мнений, судеб, красок и пр.) собственным способом.
Как определить, что назначено плести именно вам?
1. Археологи на раскопках места обитания первобытного племени нашли странный камень, который несомненно был в пользовании. Вы — этот камень. Представьте этот камень, вообразите. И ответьте на вопросы. Что это за камень? Где ему место? Для каких целей его использовали? Когда в нем возникала необходимость? Что он изменял — или что случилось бы, если его не было.
2. Вы — часть механизма башенных часов на городской площади. Представьте, вообразите. И ответьте на вопросы. Что вы за деталь? Где место этой детали? Каково ее устройство, как она взаимодействует с другими частями механизма? Какую функцию она выполняет? Когда в ней возникает необходимость? Что она изменяет — или что случилось бы, если ее не было.
3. Вы — предмет на кухне, мебель или утварь (посуда, столовые приборы и прочие кухонные приспособления). Какой вы предмет? Представьте. И ответьте на вопросы. Где место этому предмету? Каково его устройство, как он взаимодействует с другими предметами? Какую функцию он выполняет, чему помогает? Когда в нем возникает необходимость? Что он изменяет — или что случилось бы, если его не было."
(пост целиком тут: 
https://hloflo.livejournal.com/1049284.html)
1. Плоский круглый камень, по форме как жернов, но использовался в качестве стола для обработки каких-то материалов, типа кожи, костей и изготовления изделий из них. Весь в зазубринах, потертостях, со следами выполненной на нем работы. Его место возле человеческого жилища, на личной территории мастера, но не внутри дома, а снаружи, возможно под каким-нибудь пристроенным навесом от дождя. Что он изменял? наверное условия работы мастера. Без него можно обойтись, но он делает процесс работы удобнее и комфортнее.
2. Шестеренка, которая опосредованно, через другие шестеренки двигает минутную стрелку. Место где-то внутри часов, среди множества других деталей.
Каково ее устройство, как она взаимодействует с другими частями механизма? Какую функцию она выполняет?
Она вращает другую шестеренку поменьше, а та уже вращает минутную стрелку.
Когда в ней возникает необходимость?  Всегда. Без нее часы будут стоять.
3. Глиняная миска-пиала. Простая, круглая, такими раньше в деревнях пользовались. Без рисунков-украшений, бледно-коричневого цвета. Из нее зимой едят суп, горячий, с пряными травами, такой, который больше для согреться, чем для насытится.
Когда не используется - стоит на открытой полке, украшает интерьер, привносит в него ощущение "домашности".
С другими предметами особо никак не взаимодействует.
Помогает почувствовать себя дома, в тепле, в безопасности.
Когда в нем возникает необходимость?
Когда холодно, грустно, хочется спрятаться ото всех в свою раковину.
что случилось бы, если его не было?
человек поел бы супа из обычной миски, но утратилось бы ощущение ритуальности, традиции.
Общего из первого и третьего пункта вижу что я нужна для создания уюта (что довольно неожиданно для меня). Со вторым пунктом пока взаимосвязи не нашла.