девушка

Верхній пост. Хто я така і куди ви потрапили?

Власне хто я є на даний момент я не в змозі відповісти навіть собі, не те що незнайомому читачу пояснити, тому далі будуть просто факти про мене:
мама двох донечок, на життя заробляю дизайном поліграфії,
для душі трохи малюю дудлики, трохи шию іграшки, трохи фотографую, трохи пишу вірші,
люблю каву, котиків і осіннє листя, люблю слухати дощ і сидіти на підвіконнях, прогулянки старим містом, кухонні розмови до ранку,
люблю хороші вірші і хорошу прозу, сучасних авторів більше ніж класику, люблю запах типографської фарби, листівки з поштовими штампами і красиві блокноти,
старовинні двері, вікна і ключі, і взагалі речі з історією люблю. люблю живопис, музику, поезію, а також художників, музикантів і поетів)

В цьому журналі вчуся приязніше дивитися на світ, вірити в дива і по можливості творити їх сама для себе)
Однодумцям і бажаючим поспілкуватись завжди рада, задавати питання і знайомитись можна під цим постом.
Всім добра, казки поруч і щирої віри в чудеса!
заєць

***

Я намагаюсь тут про політику мовчати, бо її й так забагато навколо, але це настільки влучно, що просто не можу не поділитись.
Автор Владимир Завгородний

ВОЛК И СЕМЕРО КОЗЛЯТ
Страшная сказка (зачёркнуто) пиеса.

Действующие лица:

КОЗА, старое лицо.
ВОЛК, новое лицо.
1-Й КОЗЛЁНОК.
2-Й КОЗЛЁНОК.
3-Й КОЗЛЁНОК.
4-Й КОЗЛЁНОК.
5-Й КОЗЛЁНОК.
6-Й КОЗЛЁНОК.
7-Й КОЗЛЁНОК, составляющий около 14 процентов от численности козлят, причём это значение совершенно случайно близко к результатам первого тура президентских выборов 2019-го года в Украине

* * *

ВОЛК: Вы, козлятушки, вы, ребятушки, отопритеся, отворитеся, ваша мать пришла, молока принесла.
7-й КОЗЛЁНОК: По-моему это подстава какая-то.
1-й КОЗЛЁНОК: Не нагнетай.
2-й КОЗЛЁНОК: По-моему пришло время обновления козлиных элит.
7-й КОЗЛЁНОК: На волка???
3-й КОЗЛЁНОК: К козе очень много вопросов.
7-й КОЗЛЁНОК: Вы ебанутые?
2-й КОЗЛЁНОК: Ну да, ну да, если не коза, то кто, слышали уже...
4-й КОЗЛЁНОК: Возможно, волк и не такая плохая кандидатура на должность матери.
7-й КОЗЛЁНОК: Да вы смеётесь надо мной, что ли?!
5-й КОЗЛЁНОК: Если честно, я лично далёк от политики.
7-й КОЗЛЁНОК: Что вы несёте, блядь, это же волк!
1-й КОЗЛЁНОК: Ты нагнетаешь.
2-й КОЗЛЁНОК: Давайте сделаем козу разом.
6-й КОЗЛЁНОК: Я не поддерживаю кандидатуру козы, но кандидатуру волка я не поддерживаю ещё более.
3-й КОЗЛЁНОК: Давайте голосовать.

(Пять козлят голосуют за то, чтобы впустить волка, один воздерживается, седьмой разбивает рожу копытом, делая фейспалм.)

1-й КОЗЛЁНОК: Решено, открываем дверь.
7-й КОЗЛЁНОК: Пиздос.

(Козлята открывают дверь. Волк заходит и съедает первого козлёнка.)

7-й КОЗЛЁНОК: Сука, я так и знал.
2-й КОЗЛЁНОК: Товарищ волк, я хочу предупредить, что мы будем пристально наблюдать за вашими инициативами.
3-й КОЗЛЁНОК: Господин волк, расскажите о своих творческих планах.
4-й КОЗЛЁНОК: Мне нравится, что первые шаги волка были решительными, хотя и несколько не такими, как мы себе представляли.
7-й КОЗЛЁНОК: Ебааааааать...
5-й КОЗЛЁНОК: Я надеюсь, что волк использует свою власть для достижения стратегических целей и проведёт давно назревшие реформы в козлином обществе.
6-й КОЗЛЁНОК: Я предупреждаю вас, волк, не переходите за красные линии.
7-й КОЗЛЁНОК: Если мы сейчас все разом навалимся, мы его легко отпиздим.
3-й КОЗЛЁНОК: Не нагнетай.

(Волк съедает второго козлёнка.)

7-й КОЗЛЁНОК: Пиздец блядь пиздец сука нахуй.
5-й КОЗЛЁНОК: Пойду в партию к волку, буду голосом разума, может он ко мне прислушается.
3-й КОЗЛЁНОК: Давайте дадим волку сто дней.
4-й КОЗЛЁНОК: Нам нужно учиться искать и находить компромиссы.
7-й КОЗЛЁНОК: Сука пиздец блядь сука блядь.
4-й КОЗЛЁНОК: Не нагнетай.
6-й КОЗЛЁНОК: Волк, имейте в виду, мы не пойдём на компромиссы в принципиальных вопросах.
7-й КОЗЛЁНОК: Пацаны, это жопа, давайте что-то делать.
3-й КОЗЛЁНОК: Ты нагнетаешь.

(Волк съедает третьего козлёнка.)

7-й КОЗЛЁНОК: Ебанаты блядь сука пиздец нахуй ёбаные козлы блядь.
6-й КОЗЛЁНОК: Не нагнетай.
5-й КОЗЛЁНОК: Товарищи козлята, я давно знаю волка и только с лучшей стороны...
7-й КОЗЛЁНОК: Пиздец блядь вы чё, конченые, он нас жрёт по одному, вам чё, повылазило? Давайте все разом набросимся и его отпиздим, нас всё ещё четверо на него одного!
4-й КОЗЛЁНОК: Не надо разделять козлят.
5-й КОЗЛЁНОК: Ага, козу свою ненаглядную хотите вернуть? Фигушки!
6-й КОЗЛЁНОК: Недопустима сдача национальных козлиных интересов. В остальном мы пристально наблюдаем за ситуацией.
4-й КОЗЛЁНОК: Первые шаги волка всё ещё оставляют простор для интерпретаций, действительно ли он искренне предан козлиным интересам.
7-й КОЗЛЁНОК: Вы не козлята, вы ебанаты, вы это понимаете вообще?

(Оставшиеся козлята теряют терпение и пытаются запихать нагнетающего седьмого козлёнка в пасть волку, чтобы тот заткнулся наконец. Седьмой козлёнок отбивается. Тем временем Волк съедает четвёртого козлёнка.)

5-й КОЗЛЁНОК: Без паники! Это временные издержки переходного периода.
7-й КОЗЛЁНОК: Та мне похуй уже вообще блядь.
6-й КОЗЛЁНОК: Ты нагнетаешь.
7-й КОЗЛЁНОК: Козлы, блядь...
5-й КОЗЛЁНОК: Козлята, я сейчас вам всё объясню...
7-й КОЗЛЁНОК: Та я в рот ебал. Рожусь следующий раз котом.
6-й КОЗЛЁНОК: Так, красные линии перейдены. Мы выражаем глубокую обеспокоенность.

(Волк съедает пятого козлёнка.)

5-й КОЗЛЁНОК (из пищевода): Меня-то блядь за что?
7-й КОЗЛЁНОК: Какая неожиданность, блядь. Как же так вышло, а?
6-й КОЗЛЁНОК: Так, если это не прекратится, то мы будем вынуждены решительно осудить поведение волка.

(Волк съедает шестого козлёнка и поворачивается к седьмому.)

7-Й КОЗЛЁНОК (доставая нож): Живым не дамся!
ВОЛК (немного подумав): Договорились.

ЗАНАВЕС.

заєць

Особливі місця Києва

Маю питання до киян, незабаром проїзджатимемо через Київ, є можливість там погуляти. Якщо знаєте якісь неочевидні цікаві місця, про які я шкодуватиму якщо їх не побачу, буду вдячна за поради. Їхатимемо вздовж Дніпра від Подолу до Голосіївського і далі, тому в першу чергу цікавить цей район, але готова їздити колами, якщо є заради чого)
заєць

***

Отаке небо нам показували минулої суботи. Сама сфотографувати не встигла, принесла фоточок стирених з місцевої спільноти.

заєць

***

Сьогодні був є мій день для юзера chingizid, від нього пройшла лише половина, але вже є що розповісти, тому я розповім.
Взагалі треба би було вчора, але я вирішила що правильно буде зайнятись цим тоді, коли мені буде не в напряг, а в задоволення, тому сьогодні. До того ж сьогодні чомусь виявилося простіше просто жити, а не перевіряти що відбуватиметься і що з того вийде.
А вийшло от що: одразу як мені спала в голову думка спробувати прожити день для чінгізіда, навколо стали траплятись такі речі, що хотілось сфотографувати просто все місто цілком (і це в моєму районі, де я ходжу ледь не щодня).
Наприклад, дерев’яні полінця, що катаються на каруселі, або от такі милі штукенції в заростях:



Зустріч, куди я йшла у справах, не відбулась, бо нікого з потрібних людей на місці, куди вони самі ж призначили прийти, не виявилось. Насправді, я мала домовлятись про речі, про які досі не впевнена чи воно мені потрібно. Тому зараз в роздумах, сприймати це як привід "забити" чи просто як факт, що день для чінгізіда і бюрократія речі несумісні.

Далі я вирушила "почитати" вірші нашій річці, це був такий збірний жест і як подарунок чінгізіду, і як спілкування з рікою, і ще з деякими людьми і силами природи, з ким на даний момент було треба і це був найкращий спосіб з тих, що спадали мені на думку. Тому понесла запускати в річку паперові кораблики, розписані віршами Макса Фрая, Жадана, моїми власними і іншими актуальними для мене зараз, словом тим, що хотілось сказати світу.

По дорозі трохи заблукала (так я добре знаю де в нас вихід до річки і була там безліч разів, але якось так). Взагалі це вже стає традицією, коли починаю фрайстайлити забрідати кудись не туди. Здається місто натякає, що мені слід частіше і більше гуляти)

А ще дорогою потрапила в вихор з тополиного пуху, хто бачив кліп, котрим я вчора ділилася, дуже схоже було на зграю душ-світлячків звідти. Дуже сильне враження, словами про це не вийде, тому не буду й намагатися.

На березі я відчула вперше в своєму житті оте "мені дуже треба", про яке не раз читала у чінгізіда. Коли фотографувала кораблики на березі, побачила що батарея в фотоаппараті світиться червоним, тобто майже сіла, вистачить на 1-2 фото в кращому разі. Але мені було дуже треба фотку корабликів на воді, хоча б одну. Тому коли я їх запустила і знову ввімкнула фотоапарат, батарея була повна! Я принесла купу фоток і фотоапарат досі працює.

Collapse )


І трохи просто річки

Collapse )


На зворотньому шляху трапилось ось це, колоски що проросли крізь уламки каміння, для мене дуже однозначний знак, що все не марно і все буде добре.



Ще з незвичайного, чомусь сьогодні користувалася особливою популярністю у циган, причому не лише погадати пропонували, що в принципі досить звично, а й просили сфотографувати, хоча фото прислати їм не мають куди.

Провідала космічну рибу від arrise_viento, риби на місці не виявилось, десь попливла вже)

Ну і наостанок, треба ж було трохи "пошалить"

Collapse )

заєць

MOTANKA

Я просто залишу це тут. В мене від нього стільки емоцій, що для слів зовсім не залишається місця. Навіть на сльози місця не залишається. Лише на гнів і на відчайдушне несприйняття такої світобудови, котра здатна вмістити в себе стільки жахливих речей, як уже відбулося і досі продовжує відбуватися.
Для мене це той випадок, коли так побіжно, пунктиром вдається передати значно більше, ніж в лоб і з подробицями.